Головна » 2018 » Березень » 2 » Позакласний захід з української мови (5 клас)
10:28 AM
Позакласний захід з української мови (5 клас)

Мандрівка до витоків письма

Позакласний захід з української мови (5 клас)

Мета: ознайомити учнів із походженням письма, першими буквами, алфавітом; розвивати вміння розв’зувати цікаві логічні мовленнєві завдання; виховувати інтерес до вивчення мови як елемента пізнання світу.

Матеріальне забезпечення: епіграф, експрес-зошит, костюми для архіваріуса, феї Мови, єгиптянина, братів Кирила та Мефодія.

Перебіг заходу

І. Організаційний момент.

(До класу входять фея Мова та архіваріус).

Фея Мова декламує вірш Івана Малковича «Напучування сільського вчителя».

Хай це, можливо, і не найсуттєвіше,

але ти, дитино,

покликана захищати своїми долоньками

крихітну свічечку букви «ї»,

 

а також,

витягнувшись на пальчиках,

оберігати місячний серпик

букви «є»,

що зрізаний з неба

разом із ниточкою.

 

Бо, кажуть,дитино,

що мова наша – соловїна.

Правильно кажуть.

 

Але затям собі,

що колись

можуть настати і такі часи,

коли нашої мови

не буде пам’ятати

навіть найменший соловейко.

 

Тому не можна покладатися

тільки на соловїв,

дитино.

 

Архіваріус читає напамять уривок із твору Тараса Шевченка:

Ну щоб, здавалося б слова…

Слова та голос – більш нічого.

А серце бється – ожива,

Як їх почує!..Знать, од Бога

І голос той, і ті слова

Ідуть меж люди!..

ІІ. Повідомлення теми заходу.

Коментар учителем епіграфа:

Звук смертний, літера безсмертна

Античний вислів.

ІІІ. Теоретична частина заходу.

  1. Слово вчителя.

Мова – це неоціненний божественний дар, який дано людині. Вона супроводжує нас від самого народження й аж до смерті. У щоденній практиці спілкування не обійтися без мови. І навіть коли ми думаємо, в памяті відтворюємо відомі нам слова і фрази. Власні думки формулюємо і передаємо за допомогою мови. Світ пізнаємо через мову, бо в ній накопичено життєвий досвід попередніх поколінь. Через мову ми впливаємо на емоції та почуття людей, формуємо їхні естетичні смаки. Мова – це не просто витвір людей. Вона складалася сама по собі, і з давніх-давен цікавила вчених. Тому наука про мову – мовознавство – є однією з найдревніших наук. Олесь Гончар говорив: «Мова – це доля нашого народу, і вона залежить від того, як ревно ми всі плекаємо її». То ж, любі діти, будемо відкривати сторінки незвіданого нашої мови.

А зараз запрошую до слова архіваріуса.

  1. Розповідь архіваріуса. Вона супроводжується слайдом.

 

 

П предметне

И

С малюнкове (піктограма)

Ь

М ідеографічне (ієрогліфічне)

О алфавітне

 

Сучасній людині важко уявити своє буття без друкованого слова, навіть за тієї умови, що є ряд технічних засобів, які допомагають зберігати інформацію в часі і передавати її у просторі. А були часи, коли люди не вміли писати, і єдиним засобом збереження інформації була людська память. Поява письма віддалене від появи мови величезним проміжком часу. Учені вважають, що письмо існує не більше 6 000 років. Перші ж спроби начертальної передачі інформації, знайдені у печерах північної Іспанії, з’явилися значно раніше – близько 20 000 років до н.е. Письмо не завжди було таким універсальним засобом, яким ми звикли користуватися. Воно пройшло довгий шлях свого вдосконалення.

Ви любите дивитися фільми про індіанців. У них часто можна спостерігати картину, коли вожді двох племен спільно розкурюють люльку. Усі знають, що вони уклали перемиря, хоч словами про це сказано не було. Або навпаки, вождь одного племені вручає іншому томагавк. Усі розуміють, що в такий спосіб оголошено війну. Це була перша спроба передачі інформації за допомогою предметів, які для цього спеціально призначалися. Отже, першим і дуже примітивним видом письма було предметне письмо. На Україні теж збереглися залишки предметного письма. Це хліб і сіль на вишитому рушникові, звичай давати гарбуза, зав’язаний вузлик на кінчику хусточки. Щоб не носити за собою предметів, які мали певний зміст, люди вирішили замінити їх малюнками. Так на зміну предметному письму прийшло малюнкове, яке ще по-іншому називають піктографією. У піктографії існували деякі умовності. Коли малювали, наприклад, тварину догори ногами, то це означало, що вона вбита. Піктограмами можна було передати конкретні короткі повідомлення, але абстрактні поняття, роздуми відтворити ними було неможливо. Нині піктографічним письмом користуються у Північній і Центральній Америці і в Австралії. Словяни теж користувалися цим видом письма. Ще й досі зберігся вислів художник пише картину, а розмальоване великоднє яйце називають писанкою. У повсякденному житті ми теж стикаємося із залишками піктографії. Це знаки правил вуличного руху, малюнки на вивісках, ноти тощо. Залишки перших видів письма оточують нас і досі, їх дуже багато навколо, треба лише бути спостережливим.

А зараз я передаю слово нашому гостеві із стародавнього Єгипту.

  1. Слово єгиптянина.

Письмом-малюнком не можна розповісти про все, тому ми, жителі стародавнього Єгипту, склали з малюнків щось на зразок азбуки. Намальоване дерево – читай дерево, дощ – дощ, тобто, кожен малюнок означав якесь слово. Труднощі виникали тоді, коли треба було передати на письмі дію, почуття. Зображена нога, наприклад, могла передавати різні значення: йти, пішов, йде тощо. Виникла потреба в буквах. Правда, на перших порах у нас вони були дещо незвичними, оскільки кожній букві відповідав певний предмет, тобто це були букви-малюнки. Наприклад, намальований лев – читай л, сокіл – с. Звичайно, письмо у такому вигляді було заняттям трудомістким. Із часом писарі почали замінювати найскладніші малюнки знаками, тобто використовували щось на зразок букв. Такі знаки називалися ідеограмами, а письмо – ідеографічним. Цікавим був і спосіб розташування букв на сторінці. Ієрогліфи ми розміщували так, щоб написане мало гарний вигляд, тобто, щоб вписати букви у певний квадрат. У зв’язку з цим іноді доводилося відкидати деякі склади або змінювати їх порядок у слові. Загалом же наші ідеограми стали значним кроком для розвитку письма.

Я передаю слово історику, разом з яким ми далі помандруємо стежинами виникнення алфавіту.

4.Виступ історика.

Чотири тисячі років тому Єгипет завоювало кочове племя гіксосів, яке напало на країну з Аравії. Воно відібрало із багатьох єгипетських ієрогліфів-картинок два десятки, які перетворили на букви. Замість букви а гіксоси зображували голову бика, оскільки на їхній мови бик –«алеф»; замість б – будинок, який по-їхньому називався «бед»; замість р – голову коня, оскільки в них вона - «реш». Якщо уважно вдивитися у накреслення цих букв, то видно, що буква А дійсно нагадує голову бика, повернуту рогами вниз, буква Г колись позначала кут, тому і сьогодні нагадує кут, О – око, М була морською хвилею і нині подібна на неї, Р нагадує голову коня.

Через деякий час країна гіксосів зникла з лиця землі, однак їхній алфавіт дещо довго кочував по світу, зазнаючи різних змін.

Спочатку буквами гіксосів користувалися стародавні фінікійці. Особливістю фінікійського алфавіту було те, що він містив букви, які позначали приголосні звуки (всього 22 букви). Подорожуючи, фінікійські купці везли в інші країни не тільки свій крам, а й букви. Але оскільки їм не вистачало часу, щоб дуже старанно вимальовувати ці літери, часто-густо купці зображували їх спрощено. Потрапивши у Грецію, фінікійські букви дали початок грецькому алфавіту, особливістю якого було те, що у ньому (вперше в історії письма) з’явилися букви, які позначалися голосні звуки.

Із Греції літери помандрували до Стародавнього Риму, Болгарії, а потім – на наші землі.

  1. Виходять брати Кирило та Мефодій.

Кирило. Нам випала велика честь – нести слово Боже на словнську землю. Ми прийшли аж із далекої Візантії, щоб створити азбуку для слов’ян і перекласти грецькі богослужбові книги слов’янською мовою.

Мефодій. Зображення букв ми запозичили, але назви багатьом дали свої: А – «Аз», Б – «Буки», В – «Віди», Г – «Глаголь», Д – «Добро»…

Існувало два різновиди алфавіту – кирилиця, названа на честь мого брата Кирила його учнями, і глаголиця (від старсловянського «глагол» - «слово»).

Кирило. Літери кирилиці квадратні, строгої форми, а глаголиця рябіє кружальцями, петельками, закрутинами. Сучасний алфавіт – це видозмінена кирилиця.

 

  1. Слово вчителя.

Абетку треба знати кожній людині, оскільки за алфавітним принципом побудовані всі словники, картотеки, різні списки.

  1. Учнівські повідомлення «Це цікаво знати».

Учень 1. Відгадайте загадку

Ця хатинка невеличка,

Має тридцять три кімнати,

В кожній з них живе сестричка.

Як же цю хатинку звати?

(Абетка)

Слова абетка, алфавіт, азбука – синоніми.

Кількість букв у різних алфавітах різна. У російському алфавіті, наприклад, 33 букви, в англійському – 26, в українському – теж 33. А у гавайській мові нараховується всього 11, і слова в основному односкладові. Однак стверджують, що вивчити її важче, ніж японську та китайську, разом узяті.

Учень 2. Вчені вже не перший рік думають над тим, як створити алфавіт, єдиний для всієї планети. Щось подібне вдалося винайти азербайджанському лінгвісту Алімамеду Набібейлі, який витратив на це майже пів століття. Який він, алфавіт для всіх? Насамперед нараховує 9 букв (7 приголосних і 2 голосних). Цих букв достатньо, щоб передати на письмі будь-який звук, кожної із пяти тисяч мов планети. Автор назвав його «алфавітом дружби» і передбачив йому велике майбутнє.

Учень 3. Суттєвою ознакою письма є і спосіб розташування букв на папері. У більшості країн, як правило, пишуть зліва направо. Однак виявляється, що й сьогодні не менше мільярда людей на землі пишуть справа наліво або згори донизу. Китайці, наприклад, пишуть вертикальними стовпчиками зверху вниз, а розташовують ці стовпчики справа наліво. Таку книжку доводиться читати не з першої сторінки, а з останньої, а кожну сторінку зліва направо і згори донизу. Таким способом написання користуються і японці.

Справа наліво пишуть жителі арабських країн та євреї, однак букви в їхніх книгах розміщені рядками, а не стовпчиками.

Учень 4. За давньою традицією в Австралії та Японіїї навчають дітей навчають писати і правою, і лівою рукою.

З якою швидкістю людина може писати? Виявляється, що у звичайних умовах швидкість письма дорослої людини становить 15-20 слів за хвилину. Звичайно, справа не лише в кількості написаних букв чи слів. Варто, насамперед, не забувати, що написане нами може прочитати (і, напевно, прочитає) інша людина, тому воно має бути чітким, охайним і …ввічливим.

Учень 5. Київська Русь була державою з розвиненою писемністю. Про це свідчить цікавий історичний факт. Коли дочка Ярослава Мудрого виходила заміж за французького короля Генріха І, потрібно було у документі про одруження поставити свій підпис. Анна гарними кириличними літерами написала «Анна регіна», що означало «Анна королева», а Генріх І поставив хрестик, бо був неписьменний.

Винайшовши письмо, люди не перестали дивуватись його значущості і приписували створення письма Богам. Стародавні єгиптяни вважали творцем письма бога Тоту, у вавилонян таким богом був Набу, а в греків відомий бог Гермес, який, крім абетки, був ще й творцем чисел.

Учень 6. Серед додаткових видів передачі інформації досить поширеним є сигналізація за допомогою світла і прапорців, які використовують на кораблях, а також азбука Морзе. Усі ці допоміжні засоби є ніщо інше, як копіювання звичайного алфавіту. У прапорцевій системі певне розміщення прапорців у руках сигнальника відповідає певній літері алфавіту. У світловій сигналізації інформація передається за допомогою довгих і коротких імпульсів світла. А в азбуці Морзе зміст повідомлення можна передати за допомогою різних крапок і тире.

Слово вчителя.

А зараз виконаємо деякі цікаві вправи з експрес-зошита.

1.Назвати трискладове слово, яке обєднує 33 букви. (Алфавіт).

2.Назвати сполучник, який треба поставити між двома шостими літерами алфавіту, щоб утворити назву людини похилого віку. (Дід).

3.Ми звикли читати слова в такому напрямку, як пишемо, тобто зліва направо, і справа наліво, наприклад: Я несу гусеня. Їх називають паліндромами. Вірші, у яких кожен рядок є паліндромом, називають віршами-раками:

На ринок дід Кониран

сіно ніс,

курка – біб, а крук –

сир і рис.

Кіт утік.

ІV. Підсумок заходу.

Слово вчителя.

Сьогодні ми з вами дізналися багато нового про походження письма, його різновиди; мандрували стежинами виникнення алфавіту,з’ясували, що мови різних країн мають свої особливості. Про мову написано багато. Вчитаймося у висловлювання С. Плачинди і спробуймо ще раз збагнути усю велич цього незрівнянного дару: «Мово рідна! Ти ж – як море – безконечна, могутня, глибинна. Котиш і котиш хвилі своїх лексиконів, а їм нема кінця-краю».

 

 

 

 

 

 

Переглядів: 378 | Додав: alinochka4kalovo | Рейтинг: 5.0/1
Всього коментарів: 0
avatar