Презентація вареників на Святі української кухні

Біля столу з варениками порається господиня. Наспівує: «А мій милий вареничків хоче, А мій милий вареничків хоче…». Промовляє: «Навари, милая,….». Бачить гостей. Звертається до них.)

- Доброго дня, любі гості. Рада бачити вас у своїй господі! Запрошую до столу, бо частуватися вареничками саме впору! Вони ж у мене гарні, один-в-один, а ситні ж які!

І тіло лікують, і душу.

А ще сказати ось що вам мушу:

З’ісиш трійку, другу,

То швидко забудеш про втому і тугу.

- Я сьогодні хочу поділитися з вами рецептом приготування чкаловських вареничків.

Як сієте муку в миску,

То не згадуйте про сусідку Лариску,

Хай у вас варенички сонцем сходять,

А у неї гречаники не підходять.

- Потім доливаємо підсоленої водички з домашньої кринички.

Додаємо одне яйце від шустрої курки, щоб вареники не вкрали урки.

- Місимо тісто і поглядаємо, де кум подівся, виглядаємо.

- Доки тісто лежить, відпочиває,

Моя засмажка до вареників благоухає.

- Та дивіться, щоб цибуля не погоріла,

 Ось як у куми моєї, (демонструє "кумині" вареники)

Бо така вона господиня, -

Все шкереберть у неї.

- А далі все дуже просто. Начиночки у вареник кладемо побільше. І тоді він пукастий та бокастий, на столі красується,

а не так, як у мого кума, лише тісто у шлунку тусується.

- А тепер, господарочки, найголовніше: як гарно вареник защепити! Отут чи не найважливішу роль ми відводимо чоловікові. Скільки разів ви вареник защипаєте, скільки поцілунків від нього маєте . Ось так. Петре! Петре! Ходи сюди! Будемо вареники защипати! (господиня зліплює вареники, чоловік її цілує за кожним разом)

- Потім варенички разом в окріп кидаємо і в коханні один одному присягаємо(господиня кидає вареники в каструлю, через яку цьомкаються).

- Варимо варенички й примовляємо:

Вареники на стіл, а лихо – під стіл!

І тоді смакуємо, вгощаємося,

Своєю стравою втішаємося.

- Я щойно показала вам свої майстер-класи,

Бо чкаловські господині у варениках аси!!!

А тепер смакуйте, пригощайтеся,

Нашої страви не цурайтеся!!!

***

Сценарій до Дня вчителя. Учитель – то достойний знань вінець!

 

Голос за сценою.

Якщо люди самі не вміють літати, нехай научать літати своїх дітей.

Літати високо, далеко, красиво. І настане час, коли діти розкриють крила і полетять. Нехай дорослі просто підуть за дітьми, щоб оберігати їх від падіння. І тоді вийде, що вони теж летять…

Учити літати…

Учити мріяти…

Учити творити…

Це призначення педагога!

 

Ведучий. Доброго дня, любі друзі У прекрасну пору року приходить до нас освітянське свято. Це час, коли шелестить золотим листям осінь і приносить нам свої щедрі дари.

Ведуча. Сонце стає лагідним і бажаним, небо – синім і глибоким. Усі фарби стають насиченими і теплими. Усе це лише підкреслює, як ми любимо Вас, дорогі вчителі. Для вас – ці квіти та теплі осінні акорди.

(Вручають учителям квіти)

 

Пісня ___________________________

 

Ведучий: Ми так вдячні вам за турботу про нас, учнів.

Ведуча: Так хочеться подарувати вам долі світлої.

Ведучий: Ангела – спасителя.

Ведуча: Мрії блакитної.

Ведучий: Надії на краще.

Ведуча: Любові неземної.

Ведучий: Краси золотої.

Ведуча: Та багато побажань і сердечних вітань.

Ведучий: Тож прийміть їх у свою адресу.

 

(Заходять: Доля, Ангел, Мрія, Надія,

Любов, Краса, Побажання)

 

Доля: Це я – рідна ваша учительська доля.

Чвалаю за вами усюди поволі.

Стомилась я дуже за вами встигати,

Немає спокою ні в будні ні в свята.

Пишу я конспекти, у зошитах вся,

Ще й пораю вдома мале порося.

Сиджу я у рідній у школі нашій,

А вдома нема вареної каші.

Коли ж працюватиму тихо, поволі?

Таке мені щастя - учительській долі.

 

Ангел: Учительський ангел - моя спеціальність,

Не дуже-то втішна буває реальність…

В день свята Всевишнього стану благати,

Щоб дав вчителям він достойну зарплату.

Бо то не для них – і городи, і хлів.

Хіба ж не почує Господь моїх слів?

 

Мрія: Учительська мрія - звичайна для вас:

Щоб школа красива, просторий щоб клас,

Учнів багато вступило до нас.

І все щоб блищало у класі у тім,

І вчитель підручник дає геть усім.

А ще телевізор, комп’ютер у клас,

Новітні програми – це теж все для вас.

Прекрасно, коли з вами я, ваша мрія.

Повірте, здійснити себе я зумію,

Бажаю вам всім не втрачати мене,

І ваша надія вже вас не мине.

 

Надія: Кажуть, остання вмирає надія.

Жива я, жива, помирати не смію.

Квітуча я в вас. Я завжди буду поряд,

Ніколи не зраджу ні вас, а ні школу.

Лишайтесь з надією в серці завжди.

То разом спасемо любов від біди.

 

Любов: Ох, важко мені з вчителями бува,

Коли не прийду, а в них часу нема.

То пишуть конспекти, то книжку читають.

І з тих книжечок про любов тільки знають,

Кохані мої,озирніться довкола.

Не буде любові не буде нікого:

Ні долі, ні мрії, надія помре.

Красива любов, а як буде краса,

То світ ми врятуєм від болю і зла.

 

Краса: Мені з вами добре, вітаю зі святом,

Мене ви вбачаєте часто й багато.

Красиві в вас душі, обличчя натхненні,

Учитель – красиве, почесне імення.

Прийміть же вітання, учителі,

І знайте – лишили ви слід на землі.

 

Побажання: Тепер вже останнє слово моє,

Бо я – побажання – для вас головне.

Хай доля учительська гарною буде,

А школа хай рідна про вас не забуде,

Рятує хай ангел – спаситель всіх вас,

Щасливі й здорові були щоб весь час.

Хай мрія прекрасна веде вас в життя,

Щоб ладилось все і велось до пуття.

Хай ваша надія вам живить серця,

Натхнення і творчість дає без кінця.

Не зникне хай віра в казки й чудеса,

Хай будуть із вами любов і краса.

 

 

Танець ____________________

 

Вічні теми…

Давні теореми…

Сива пам’ять і космічний вік…

Ти – учитель.

Ти сіяч недремний

І невтомний мудрий садівник.

Знаєш ти предивні таємниці ,

Розум твій розпалює вогонь.

Журавлі, лелеки і синиці

Воду п׳ють у тебе із долонь.

 

Лікар ти, котрий лікує душі

І до сонця повертає всіх,

Капітан – у морі, а на суші –

Ти наставник юних, молодих.

 

Ти коваль, поет і будівничий,

Добротворець і дозорець ти.

До дітей тебе веде і кличе

Світлий образ нашої мети.

А в дорозі – люди знамениті,

Кожний з них – кровиночка твоя…

Не згасає й світиться у світі

Пісня, хліб і вчителя ім’я .

 

(Пісня_______________________________)

Ведуча. У народі кажуть, що письменник живе у своїх книжках, художник – у своїх картинах, то вчитель – у думках і справах учнів. Кожна людина все життя із почуттям вдячності згадує рідну школу та вчителів. Адже в кожному прожитому шкільному дні було щось неповторне, незабутнє, що залишає свій відбиток у нашій душі.

Ведучий. Мудрі, далекоглядні, самовіддані, терплячі, лагідні і суворі – все це Ви, дорогі наші вчителі!

Ведуча. Вам, шановні вчителі!

Ведучий Вам, дорогі порадники і наставники!

Разом. Сьогодні наші слова подяки!

 

Пісня________________________________

Ведучий. Шановні вчителі! Вас вітають ті, у чиїх серцях ви запалюєте бажання пізнавати світ, кому віддаєте свої знання, любов свого серця, чистоту своєї душі.

Читець.

Земля без праці щедро не зародить,

Порожні зерна в колос не підуть.

І сонце гордо тільки там лиш сходить,

Де мудрі вчителі дітей ведуть.

 

Учителю! Важка твоя робота.

Орати й сіяти, полоти бур’яни.

Та урожай побачити охота –

Яка ж людина піде у світи?

 

Дитина йде до школи – чисте поле:

Посій що хочеш – виросте усе.

Укинеш зерна злоби – зійдуть болем

І вітер їх далеко рознесе…

 

Добра зернятка дуже вже дрібненькі,

І сходять довго – треба їх глядіть.

Але якщо зійдуть в малих серденьках,

Не страшно тих дітей у світ пустить.

 

То хто ж вони, відважні педагоги,

Що вибрали професію святу?

Вони ступили на важку дорогу,

Вони щодня в майстерності ростуть.

 

Макети дивні роблять і співають,

І шиють одяг, і печуть торти,

Картини пречудові вишивають

І вміють влучну відповідь знайти,

 

І жарти сиплять, і частують медом,

Моделі запускають літаків –

Учителю усе уміти треба,

Бо він – творець дитячої душі.

 

Художник голки, пензля а чи слова,

Професор такту, майстер до сердець.

Освітлює знанням усе довкола.

Учитель – то достойний знань вінець.

 

(Танець______________________________)

Ведучий. Як завжди залишатися справжньою людиною, як знайти вихід з найскладнішої ситуації, як стати самим собою.

Ведуча. Як не залишити після себе чорний слід на землі, як навчитися прощати і бути прощеними – цього і багато іншого навчаєте нас Ви, любі вчителі.

 

Читець .Учитель має бути різним:

Серйозним, іноді – не дуже.

Суворим. Строгим. Навіть грізним.

…Лише не був би він байдужим.

 

Повинен вміти жартувати.

Буває, щось і призабути.

Звичайно, що багато знати.

…Жорстоким він не може бути.

 

І толерантним дипломатом,

Культурним, ввічливим і чемним.

Учитель має бути святом,

Щоб не було життя буденним.

 

 

Учитель має бути різним.

Іти у ногу з сьогоденням.

Та лиш зі справжньої любові

Розквітне творчості натхнення.

Ведучий. Ви відкриваєте перед нами світ. Ви показуєте нам, який же він прекрасний!

 

Ведуча. Ви змушуєте нас дивитися на все із захопленням, Ви вчите нас цінувати найдорожче – людське життя.

(Пісня __________________________________________________________)

 

Ведучий. Любі наші вчителі! Ми хочемо побажати вам розумних учнів і толерантних батьків, багато цікавих ідей і педагогічних знахідок.

 

Ведуча. І за жодних обставин не втрачати віру в Бога, любов до дітей і надію на краще.

Ведуча. Ми з вами , любі наші педагоги, святкуємо День учителя вже 11-тий раз. Шкода, але 12-того ось у такому складі вже не буде. Хочемо сказати, що школа – це окрема повість нашого світлого і щасливого дитинства, де головні персонажі – вчитель і учень.

Чкаловська школо! Колиска розумного, доброго, світлого!

Тут поєднались дитячі й дорослі шляхи,

У центрі села, між ялин, споглядаєш привітно

І оберегом слугуєш нам довгі роки.

 

До болю знайоме все: класи, спортзал, коридори,

І вчителька ранком стрічає нас біля дверей…

Тут всюди струмують наук невичерпні ізвори,

І ми пройнялися мільйонами творчих ідей.

 

Сіяй, рідна школо, промінням добра нам постійно,

А ми, вдячні діти, цей вогник незгасний несем,

Своїми ділами прославимо ми Україну

І пам’ять про тебе у серці навік збережем.

 

Ведуча. Наші мудрі наставники і порадники! Ми сьогодні хочемо подарувати вам невеличку згадку про себе – ці сувеніри, виготовлені своїми руками.

(Вручення подарунків)

 

( Мініатюри:)

Два школяра. Один говорить:

– Вже не знаю, чи вірити нашому вчителю математики… Учора він сказав, що 6+4=10, а сьогодні, що 7+3 теж =10…

******************

Вчителька пояснює дітям ділення. Написала на дошці “2:2” і запитує:

– Діти, хто знає, що це означає?

– Нічия! – підскакує з першої парти Женя.

**********************

Якщо в тебе є долар і твоя мати дасть тобі долар, скільки в тебе буде грошей?

– Один долар.

– Так ти просто не знаєш математики

– Це ви не знаєте моєї матері.

*************************

Хлопчику задають задачу: — Ти маєш шість яблук. Якщо ти віддаси половину брату, скільки залишиться? — П’ять із половиною.

************************

Учень – учителю:

– Чи варто карати кого-небудь за те, чого він не робив?

– Ні, звичайно, ні в якому разі не можна!

– Добре. Я не зробив домашнє завдання…

********************************

Учитель запитує Миколу:

— Якого роду слово «хлопчик»?

— Хлопчачого, — відповів той

*****************************

На уроці історії:

— Левченко! Хто взяв Ізмаїл?

Левченко здивовано:

— Я не брав… Клянуся…. На коліна стану…. Не брав… Запитайте у Кравченка, може, це він взяв.

*****************************

— У твоєму віці Наполеон був найкращим учнем у класі, — докоряє батько синові.

— А в твоєму, тату, він вже був імператором! — відповів син.

******************************

— Вовочка, як французською “читати”?

— Так само, як і українською: узяти книгу, відкрити і дивитися на рядки.

*********************

На першому занятті з плавання Петрик виліз з басейну, не чекаючи команди вчителя. Той:

— У чому справа? Хто тобі дозволив?

— Ніхто, просто я вже напився.

Ведуча: Ми пишаємось, що нам пощастило навчатися саме в цій

школі і саме у цих учителів.

Ведучий: І вибачте, якщо ми іноді завдаємо вам прикрощів.

Ведуча: Насправді ми дуже поважаємо вас і вашу працю.

Ведучий: І ми будемо намагатися виправдати ваші сподівання і стати

гордістю нашої школи.

Ведуча: І сьогодні поклавши руку на Закон про освіту, ми урочисто

клянемось:

І учень. Ніколи не приходити в школу…

ІІ учень. … з невивченими уроками.

І учень. Ніколи не вітатися з учителями…

ІІ учень. …тримаючи в роті жуйку.

І учень. Ніколи не розкривати підручники…

ІІ учень. …брудними руками.

І учень Ніколи не розв’язувати задачі…

ІІ учень. ..списуючи їх у сусіда по парті.

І учень. Ніколи не робити домашнє завдання…

ІІ учень. …на уроці фізкультури.

І учень. Ніколи не чергувати в класі…

ІІ учень. …як-небудь.

І учень. Ніколи не попереджати батьків про батьківські збори…

ІІ учень. …за 5 хвилин до їх початку.

І учень. Ніколи не закінчувати семестр…

ІІ учень. …з поганими оцінками.

І учень. А ще ми хочемо сказати вчителям : Ми вас любимо!

ІІ учень. І хочемо, щоб ви більше посміхалися.

І учень. І не лише в день свого професійного свята.

ІІ учень. Бажаємо вам завжди бути у хорошому настрої.

І учень. Навіть якщо ми іноді його псуємо.

( Пісня «А ми бажаєм вам добра»)

Ведучий: Дорогі наші вчителі! Дозвольте в знак глибокої вдячності

вручити вам цей солодкий подарунок як компенсацію за

всі гіркі будні, які ви переживаєте у школі, навчаючи нас.

(Учні виносять торт, який дарують директору школи) .

***********************************************************************************

Свято до Дня захисника України

1.Доброго дня шановні вчителі, батьки, учні та всі присутні в цій залі.

 

2. Сьогодні ми відзначаємо День захисника́ України — свято, що відзначається 14 жовтня у день святої Покрови Пресвятої Богородиці водночас з Днем Українського козацтва. З 2015 року указом Президента воно є державним святом з метою вшанування мужності та героїзму захисників незалежності і територіальної цілісності України, військових традицій і звитяг Українського народу, сприяння дальшому зміцненню патріотичного духу у суспільстві.

3.Це свято усіх чоловіків України, бо хто, як не вони, є захисниками своїх родин, жінок, дітей, онуків.

4. Вітчизну зі святом вітаємо нині

І хочем, щоб вона мужніла і цвіла,

Навіки слава, слава Україні,

Її народу слава і хвала!

 

5. Україно! Ти — моя молитва!

Ти моя розлука вікова.

Гримотить над світом люта битва

За твоє життя, твої права.

 

6. Україно – ти для мене диво!

І нехай пливе за роком рік,

Буду, ненько, горда і вродлива,

З тебе дивуватися повік.

                        (Пісня                                                                                   )

 

1.Ми можемо пишатися тим, що Україна ніколи не поневолювала інші народи, а вміло захищала себе від ворогів. Був час, коли всю нашу землю загарбали й поділили між собою сусідні держави. Нестерпно було жити українському народу в неволі. І почав він утікати в пониззя Дніпра, за пороги, де були дикі степи. Втікачі називали себе козаками, тобто вільними людьми. На островах, що лежали посеред бистрої Дніпрової води, вони заснували Запорозьку Січ.     

 

2.Корені нашої духовності у минулому, коли була ненька-мати – Запорозька славна Січ. Вона – праматір української державності і реальна військово-політична сила України, яка упродовж століть протидіяла спробам турецьких султанів, кримських ханів та польської шляхти поставити український народ на коліна.

3. Знаєм, славна наша Січ

Ворогам ішла навстріч,

Рідну землю захищала

І народ наш прославляла.

 

4. Що говорить вам «козак»-

Це крилате, горде слово?

Чом завжди буває так,

Що світлішає від нього.

 

5. Козаки – це вільні люди!

Козаки – безстрашні люди!

Козаки – борці за волю,

За народу щасну долю.

 

    (Пісня «Гей ви, козаченьки», кліп до неї  «Назарій Яремчук.  «Гей ви, козаченьки»»)                                                                                                            

 

1.Козаки – це сміливі люди, які не боялися смерті, захищаючи рідну землю. Звідки ж черпали вони наснагу до вольності, бажання ні від кого не залежати?

2.Зрозуміло звідки! Від рідної землі, з народних джерел.

3. Щоб гарно оборонятися, треба добре відпочивати. Козаки були справжніми веселунами, жартівниками. Любили влучне, дотепне слово й жартівливу українську пісню.

           (Виступ ансамблю «Калинонька». Пісня                                                                                          )

1.Служити в козацькому війську вважалось в народі найпочеснішою справою, навіть ті матері, що в звичайний час благали синів не ходити на Запорожжя, під час великого Походу відряджали дітей у військо… і чекали.

 

2. Було у мене чотири сини,

Полетіли, соколики , не вернулися.

У мене вже не весна , минулися весни…

Їх колись на своїх крилах лелеченьки несли,

А сини мої весняне поле скородили,

А лелеченьки босоніж по полю ходили…

Висять трави на бантині,

Опівночі рвані , синам моїм,

Соколикам на болючі рани.

Вилітали з сонця золотії бджоли,

Замерзали сльозами на сивих вишнях.

Іване.., Степане.., Дмитре.., Миколо!

Ні душі, тільки тиша…

Чула від людей, душі стають лелеками і літають…

…Тільки до мене не повертають…

Ой чом же ви, лелеченьки –босоногі діти,

Не хочете до хатоньки рідної летіти!

Ой чом же ви, сини мої – сини молоденькі!

Не вернетесь додомоньку, до рідної неньки…

А чаєчка все кигиче на ковилу сиву,

А прислухаєшся, кличе: “ Сину, ти мій сину!”

                                (Пісня                                                                          )

3. Гинули запорожці за рідну землю, не повернулися мільйони синів додому і після закінчення Другої світової війни. Гнали наші діди й прадіди вражого німця через усю Європу й добили у власному логові, звільнивши світ від гітлерівської чуми. І знову українська земля стала вільна від ворога. Хай сплюндрована, неорана, уся в ранах, але незалежна.

 

 

4. В нас клятва єдина і воля єдина,

Єдиний в нас клич і порив:

Ніколи, ніколи не буде Вкраїна

Рабою фашистських катів!..

 

5.Вкладає меча в руки вірного сина

Наш край, щоб цей меч пломенів.

Ніколи, ніколи не буде Вкраїна

Рабою фашистських катів.

(Виступ квартету «Мальви». Пісня «Тальяночка» )

1.Не встигли загоїтись рани минулої війни, як на Сході України прогриміли нові постріли і вибухи гранат, і знову гинуть кращі сини України! У цій страшній борні український народ і наша армія мужніє, вдосконалюється і перемагає.

 

2. Ти мені боліла важко ранами,

Як тебе хотіли розп'ясти,

І нитками - чорними й багряними-

Власний образ вишивала ти.

 

3. Вишивала ніжністю суворою,

Муками і полум'ям надій.

Я читаю всю твою історію

На сорочці вишитій твоїй.

(Пісня )

 

(Танець )

1.Наші брати, батьки, знайомі теж є вірними захисниками рідної землі. З перших місяців проведення на сході антитерористичної операції чкаловці захищають суверенітет та цілісність нашої держави. Це Подвисоцький Павло, Старовойтов Сергій, Галамай Віталій, Мельник Дмитро, Савенко Олег, Волохін Володимир, Маринич Віктор, Шевченко Дмитро, Артемоненко Олександр , Піяйкін Йосип, Грушко Володимир. А Куніцький Вадим, Педь Олег і Грушко Володимир продовжують служити у Збройних та Військово-морських Силах України.

 

(Відео Катерина Бужинська «Солдат України)

(Пісня із репертуару гр. «Ляпис Трубецкой «Воины света»)

1.Пам’ятайте про тих, що безвісті пропали,

 

2.Пам’ятайте про тих, що не встали, як впали.

 

3.Пам’ятайте про тих, що згоріли як зорі,-

Такі чисті і чесні, як повітря прозоре.

 

4.Пам’ятайте про тих, що за правду повстали,

 

5.Пам’ятайте про тих, що лягли на заставах.

 

6.Пам’ятайте про тих, що стрибали під танки…

Є в місцях невідомих невідомі останки.

 

7.Є в лісах, є у горах, і є під горою –

Менше в світі могил, ніж безсмертних героїв.

 

8.Пам’ятайте про них і у праці, і в пісні –

Хай відомими стануть всі герої безвісні.

 

9.Схилімо голови низько перед пам’яттю і подвигом славних синів України всіх часів ,героїв небесної сотні і героїв АТО і подумки промовимо молитву за душі загиблих.

(Метроном відраховує хвилину мовчання. Звучить пісня «Пливе кача»)

 

1. Пташка – від пташки, від зерня – зернина,

Паросток кожний з коріння батьків.

Ти – Україна, і я – Україна,

Іскра Вітчизни в горнилі віків.

 

2. Із давнини, з докозацьких часів,

Рід воскресав із недолі, з руїни.

Серцем і плоттю усяк розумів:

Ти – Україна, і я – Україна.

 

3.Нехай ніхто не половинить

Твоїх земель, не розтина,

Бо ти єдина, Україно,

Бо ти на всіх у нас одна.

 

4.Одна від Заходу й до Сходу,

Володарка земель і вод –

Ніхто не ділить хай народу,

Бо не поділиться народ.

 

5. Доволі нам руїни і незгоди,

Не сміє брат на брата йти у бій,

Під синьо-жовтим прапором свободи

З’єднаєм весь великий народ свій.

 

6. Велику правду для усіх єдину,

Наш гордий клич народові несе:

Вітчизні будь ти вірний до загину,

Нам Україна вище понад все!

7. Запам’ятайте: українці – не завойовники, українці – захисники рідної землі!

8. І на завершення свята просимо вас долучитися до виконання головної пісні нашої держави, адже у ній передано вільнолюбивий дух нашого народу, бажання жити у мирі й злагоді з усіма народами.

(Звучить Гімн України)

****************************************************************************************

Туристичні змагання (конкурс "Художня самодіяльність")

 

ВИСТУП УЧНІВ ЧКАЛОВСЬКОЇ ЗАГАЛЬНООСВІТНЬОЇ ШКОЛИ І – ІІІ СТ. НА РАЙОННИХ ЗМАГАННЯХ ІЗ ТУРИЗМУ

(Конкурс «Художня самодіяльність»)

Пісня на мелодію « Ваше благородие, госпожа удача…»

  1. Ваше благородие, господа туристы,

Вы такие ловкие да еще й артисты,

И пускай сегодня вас трудно одолеть,

Все равно мы будем веселиться, петь.

И пускай сегодня вас трудно одолеть,

Все равно мы будем веселиться, петь.

 

  • Доброго вечора, любі друзі. Хоча й розпочали ми свій виступ із жартівливої пісні, та сьогодні хочемо зануритися в спогади – пригадати ті часи, коли в Чкаловській школі почав розвиватися туризм.

Пісня на мелодію «Ты помнишь, как все начиналось» (гр. «Машина времени»)

  1. Ты помнишь, как все начиналось,

Как Митин к нам в школу пришел,

Туризму учились, туристок звали

Ольга, Надежда, Любовь,

Как дружно вязали канаты,

С под ног уходила земля,

И ветры нам пели, и каждый однажды,

Как правило, был у руля.

Ты помнишь Крым, Алушты берег,

Наш старый красивый Днепр, сибирский привольный лес,

Походы, дальний рейс наш самый лучший в мире

Связал воедино,

Сдружил навсегда нас.

туризму хвала до небес!

Ты помнишь Крым, Алушты берег,

Наш старый красивый Днепр, сибирский привольный лес,

Походы, дальний рейс наш самый лучший в мире

С вязал воедино,

Сдружил навсегда нас.

туризму хвала до небес!

  • У пісні ми згадали прізвище, яке не відоме учням району. Це Мітін Володимир Георгійович – справжній гуру туризму Великоолександрівщини. Коли цей гарний молодий чоловік почав працювати в нашій школі, відразу все завертілося навколо спортивного і туристського життя. Наші учні побачили не тільки гарні краєвиди Дніпра та рідного Інгульця, а й познайомилися з прекрасною природою Криму.

Щороку команда з Великоолександрівщини крокувала стежинами Кримських гір та ніжилася на берегах Чорного моря в Алушті та Ялті. Разом із учнями Чкаловської загальноосвітньої школи подорожували калінінці (сьогодні «калинівці») разом із Малявком Павлом Олексійовичем, дуже чуйною, врівноваженою, з гумором людиною, та великоолександрівці зі своїм незмінним керівником Світланою Іванівною Михайлець, миловидною, стрункою та мудрою наставницею.

Туризмом у нашій школі захопилися не лише учні, а й батьки та вчителі. Тому не дивно, що День учителя чкаловці святкували у лісі, а перший сніг зустрічали на берегах Дніпра.

Пісня на мелодію «Глупый скворец» (гр. «Машина времени»)

  1. Никто не спорит с природой: не инженер и не футболист,

Лишь постоянно в походах в походах

Бывает милый друг наш турист,

Его друзья понимают, ему плевать на дождь, ветер, снег

И даже вдруг за спиною услышит подозрительный смех.

А он, чудак, не мог понять совсем,

Зачем телевизор, китайский принтер и ЭВМ,

Если рядом речка, лес, пруды,

Луга, не тронутые никем.

И зачем в кровати лежать тогда,

Если нас зовут горы иногда,

Если лес нам песню свою поет,

Построенную без нот,

Там турист наш идет,

На себе все несет,

Постоянно поет.

Там турист наш идет,

На себе все несет,

Постоянно поет.

  1. В снег люди прячутся в шубы,

А у него – спортивный костюм.

Ну это, братцы, поверьте,

Какой-то туристический бум.

Природа скажет «спасибо»

Таким, как мы, туристам простым,

И наши души согреет

Костра огонь, его теплый дым.

А он, чудак, не мог понять совсем,

Зачем телевизор, китайский принтер и ЭВМ,

Если рядом речка, лес, пруды,

Луга, не тронутые никем.

И зачем в кровати лежать тогда,

Если нас зовут горы иногда,

Если лес нам песню свою поет,

Построенную без нот,

Там турист наш идет,

На себе все несет,

Постоянно поет.

Там турист наш идет,

На себе все несет,

Постоянно поет.

 

  • Але справжні туристичні баталії розгорталися тут, в урочищі «Летючі піски». Ми конкурували зі старосільцями та учнями Великоолександрівської ЗОШ №1. Ірина Анатоліївна Чаура до автоматизму натреновувала своїх вихованців, а Олександр Олександрович Салтан контролював кожен етап змагань, у якому брали участь його туристи. Та чкаловці працювали за таким принципом: увібрати майстерність Мітіна, Михайлець, Малявка, Чаури та Салтана, зробити власні висновки – і перемогти. А після цього відпочивати, веселитися, жартувати. І тому хлопці знаходили собі нових товаришів, а дівчата – залицяльників.

Пісня на мелодію «Девушка Надя…»

  1. Здравствуйте, туристы,

Милые дружочки,

Под гитару песни петь,

Это вам не «кочки».

Мы девченки сами

Видите какие,

И туристы, и артисты,

Ай, да удалые.

  1. Под палаткой вилка,

А в палатке ложка,

Так и хочется сейчас

Пошутить немножко.

Сами суп сварили,

Сытенько поели,

Только песни почему-то

Вам еще не пели.

  1. - Ах, туристка Надя,

Что же тебе надо?

- Ничего не надо.

Есть одна досада:

Дюльфер покорила,

Навесную тоже,

Ну а тренер наш, физрук,

Был бы помоложе.

  1. На тропе сегодня

Потрудилась славно.

Для меня трагедия,

Но выглядит забавно.

Ручки что-то ноют,

Ножки уморились,

Ведь туристскою тропой

Очень торопились.

  1. Нам, туристам, просто

Петь и веселиться,

Только чтобы с дюльфера,

Часом, не свалиться.

На костре в нас каше,

А в котле там супчик.

Заходи на огонек,

Миленький голубчик!

 

  • Бажання досягти вершин майстерності й досконалості зробило наших колишніх учнів справжніми майстрами туризму. Мова йде про Бєлая Євгена, Рибку Ольгу, Жембу Сергія, Следзь Надію, Юр′єва Романа, Семьошкіна Андрія, Пшонь Тетяну, Кужима Миколу, Кужима Віталія. Саме на них ми прагнемо бути схожими, адже нас об′єднує одна мета – жити в гармонії з природою, світлом і правдою.

 

Пісня на мелодію «Последняя поема» (із к/ф «Вам и не снилось»)

Вітер пригод спомин світлій розвіяв,

Нам у минуле нема вороття,

Тільки турист перешкодам радіє,

Завжди цінує і любить життя.

Небо від вогнища геть просвітліло,

А ліс ніби аж притих,

Друже туристе, давай відпочинемо

І пригадай про тих,

Хто вчив тебе сонце в темряві бачити,

Хто у вітрах думу колихав,

Завжди радів квітці,

Пташці у вирію

Пісню співав.

А час прийде,

Хтось інший тут

Оду туризму буде співати,

Бо все «very good»

Природи гармонія,

Вітру симфонія –

То все мета життя,

То все любов моя.

 

Вы спросите: « А кто такой — турист?»

И я отвечу, ничего не скрою:

— Турист в душе — ребенок и артист,

которому не хочется покоя.

А хочется лишь лазить по горам

да с рюкзаком таскаться за плечами

И свой сухарь последний на привале

Достать и честно поделить с друзьями.

*********************************************************************************************

Виступ агітбригади учнів 11 класу на Святі вишиванки в школі "Українська вишиванка у світі".

Вишиванка — краля!

Пишна, загадкова.

Означає кожна

Ниточка в ній слово.

 

Перша вам розкаже

Про тепло долоні,

Що стелила рясно

Хрестики червоні.

 

Друга нитка — чорна

Жалібно озветься

Про дівочі сльози,

Материнське серце.

 

А зелена скаже

Про долю-стежину,

Що проклала мати

Голкою дитині.

 

Жовта проголосить

Про величність сонця,

Про життя, багатство,

Про рясне колосся!

 

Блакитний моточок

Стиха прошепоче

Про волошки в полі

Та кохані очі.

 

Не важливий колір —

А важливе слово.

Вишивай не хрестик,

Вишивай розмову.

 

Україно, вдягни вишиванку,

Пригадай, як колись було.

Ії гордо носило місто,

І пишалося кожне село.

 

Україно, носи вишиванку,

В будні і свята носи.

Бо ніде не знайдеш більше в світі

Неповторної диво- краси.

 

На фото у вишиванці у Твітері

Навіть принцеса Данії Мері.

 

Клаудіа Шифер одягла вишиванку теж,

Бо любов до українського у неї без меж.

 

Для шведської кіноакторки Вікандер Алісії

Фото у вишиванці – почесна місія.

 

Довела світлиною у вишиванці до сліз

Танцівниця з Америки Діта фон Тіз.

 

До вишитого одягу я вже, друзі, звик,

Бо носить його часто наш класний керівник.

 

А коли вона – це частина нас,

То сьогодні у вишиванках увесь наш клас!

(Флешмоб на пісню Гайтани «Сонце нам сяє»)