У ці дні вся Україна вшановує пам’ять видатного письменника Олеся Гончара.

Коли цвітіння настає пора,

Коли весна смичком струмка заграє,

Тоді ми з днем народження вітаєм

Славетного Олеся Гончара!

У Чкаловській сільській бібліотеці людно. Сюди завітали учні місцевої школи, вчителі, громадськість. Сьогодні тут зустріч у «Літературній кав’ярні» на тему «Поетичний світ Олеся Гончара». Гостей радо зустрічає бібліотекар Ляху Н.Л.Спочатку всі мандрують до стелажів, де дружно вишикувалися томики творів Олеся Терентійовича. Учні-екскурсоводи роблять рекламу окремих книжок Гончара, вказуючи на різнобічність проблем, які автор піднімає у своїх творах.

Олесь Гончар – сумління України,

Любов пречиста.

Пісня і зоря,

По духу вірний правнук Кобзаря,

Великий син великої родини.

Далі бібліотекар пропонує переглянути літературну виставку «Борець великої душі», в центрі якої – портрет автора й книжки з побажаннями від нього та автографом (слід зауважити, що в 1977 році Гончар побував у Чкаловській школі).

Він наш увесь.

Він твій митець і мій.

Улюбленець вкраїнського народу.

Він – втілення думок його і мрій,

Палкий поборник правди і свободи.

Потім для учнів школи було проведено бібліотечний урок-презентацію «Собори душ своїх бережіть!». Ляху Н.Л. та члени шкільної літературної студії «Обрії» (керівник учитель української мови та літератури Бойко А.О.) провели усіх присутніх сторінками біографії Олеся Гончара. Зі сльозами на очах присутні усвідомили, що

Він порохом важких доріг пропах.

Він – із тривог і болю,

Весь – неспокій!

Його душа – мов Тронка у степах,

Його душа – Собор надій високих!

Учні читали уривки з творів, декламували поезії, у яких відбивався чарівний образ Гончарового слова. Потім усі разом переглянули відеофільм «Люди і долі». Бібліотекар наголосила на тому, що Олесь Гончар дуже близький сучасникам, адже у складні роки комуністичного тоталітаризму відстоював ідеї єдиної, неподільної України і на зорі незалежності нашої держави свято вірив у те, що український народ – вічний, бо він «народ-патріот».

Ущух Циклон.

Та вогник – пломенить!

І Бригантина в мандри вирушає,

До Берега Любові завертає,

Де майстер і тривожиться, й не спить!

Завершилося свято виступом Бойко А.О., яка наголосила на тому, що народжений у 1918-му, коли Україна виборювала незалежність, сиротою-підлітком звідавши жахливіші муки й видива голодомору 33-го року, юнацьким гострим розумом і зором прозрівши у зловісні ночі 37-го, беззастережно підставивши молоді студентські крила під мінометну чергу найбільшої світової війни, у 28 літ ставши живим класиком і перейшовши вогонь, воду й мідні труби слави, перетертий на жорнах заздрісних зубів і постійно конвойований системою, принижуваний улесливими ненависниками, ранимий і прощаючий, проникливий, знаючий, точний, уважний до всього і всіх – він тільки відкривається нам у всій своїй повноті, бо твори Гончара безсмертні.